Головна » Статті » додатки |
Другові (Дмитро Молякевич) 645 Поетика українських тостів (Степан Пушик) 646 Ось вони — наші сміхотворці 652
Другові (Дмитро Молякевич) 645Поетика українських тостів (Степан Пушик) 646Ось вони — наші сміхотворці 652Чого 6 тобі без пишних фраз такого, друже, побажати, щоб, як то кажуть, — саме враз. Найперше, що спада на гадку: обов'язково побажать Здоров'я, успіху, достатку... Щоб одне слово, — благодать! "Тож од усього серця Перця І зичу цього... А проте мені усе-таки здається, що це іще не зовсім — те! Бо як в житті воно буває? — уже, здавалося би, ось людина все, що треба, — має. Аж ні! — забагла ще чогось! І вже вона (не дай нам, Боже!) сама собі печінку їсть, І вже спокійно спать не може, і сміх — не частий в неї гість... Що ж побажати, друже, треба тобі, щоб, значить, — саме враз; щоб, навіть глянувши на тебе, всяк знав: у тебе — все гаразд. Я відповідь на цю задачу єдину бачу, далебі: хай принесе цей рік, читачу, побільше усмішок тобі! Слово Перця заримував Дм. МОЛЯКЕВИЧ. СТЕПАН ПУШИК ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКИХ ТОСТІВ Із передмови до видання (видавець — Микола Ляшенко) збірки першої українських тостів. Здається мені, що немає такого жанру усної народної поезії українця, який не побачив би світу окремим виданням, винятком можуть бути хіба що тости, їх начебто не існує в українському фольклорі, хоча жодне застілля не відбувається без патетики, лірики, гумору, сатири, що втілені в золоту оправу поезії, тобто тосту. ... Дарма, що тост завжди йде в парі зі співанкою і починаються вони з того джерела, яке в пляшці (горілки, вина, коньяку, лікеру та інше),але куються розумом і серцем обдарованих поетичною уявою людей. Українці — дуже гостинний і привітний народ. Ще в дохристиянську добу у наших предків був бог, який звався Радогостом; купців називали гістьми, а шляхи, яками вони їздили — гостинцями. У Києві на Подолі стояла Богородична купецька церква Пирогова. Само собою зрозуміло, що храмові свята, хрестини, весілля, похорон, іменини й інші урочистості не обходились без чарки вина, жбану меду, пива, а пізніше, коли винайдено цей напій — горілки. На цих застіллях найчастіше звучав найдавніший тост: "Дай, Боже, здоров’я!", який дійшов і до наших днів. Походження тосту надзвичайно давне. Саме слово тост — прийшло до нас з латинської мови, що означає "підсмажений хліб", через мову французьку або англійську. В Англії перед людиною, яка мала виступати з промовою, ставили склянку з водою і клали шматок підсмаженого хліба, що нагадує наш хліб-сіль для високого гостя. Це священне дійство своїм народження теж сягає за тисячолітній поріг. Тоді тости у нас теж виголошувалися, лишень їх називали "Словом". "Скажи слово" — ще й тепер чуємо за столом, коли треба приступити до святкового обіду. Князь Володимир Святославович недаремно говорив, що на Русі пиття є веселістю, тому й не можемо не пити. ...Очевидно, що й Україна ніколи не відмовиться від традиційного застілля, Пам’ятаючи, що мудрого й корчма не зіпсує, а дурного й церква не виправить, ми майже тридцять років у різних місцевостях і в різній обстановці записували тости, що ввійшли до цієї збірки. У книжці читач побачить тости-пісні, які сміливо можна віднести до жанру застільних, тости-вірші, тости-притчі, тости-байки, тости-віршування, тости-афоризми, тости-прокльони. Вони вражають дотепами, сатирою, гумором. Важко знайти ще якийсь жанр фольклору, твори якого були б такі імпровізаційні, як тости. Вони знімають напругу, знайомлять між собою людей, звеселяють, збуджують думку, жарти, залучають гостей у творчий процес. Тости народжуються, щоб запобігти безпросвітній пиятиці, щоб не затуманювати інтелект сивушною олією та алкоголем, щоб не шаліти у п’яній задурі, не тягатися до бійки тощо. Тости зацікавлять різні прошарки суспільства і найперше творчих людей. Це, ми відчули інтуїтивно, коли на засіданні українського парламенту народився вірш-тост, поштовх для написання якого дав прозовий вислів. Ось цей твір: Музики, грайте! Зачаруйте грою! Нам вечір сей Солодший од вина, Жіночий одяг Так блищить, Як зброя! То ж вип'ємо За роззброєння До дна! ЩОБ МИ ЗАВЖДИ МАЛИ ТЕ, ЩО ЛЮБИМО... Хай лунають тости, тости, тости, Хай гуляють гості, гості, гості... З сучасної пісні *** Дай, Боже, Здоров’я! Дай, боже! *** Пиймо та розуму не пропиваймо, як вчили наші батьки! *** Люби мене, як я тебе, Це й буде справжня любов! Тож вип’ємо за справжню любов! *** Вип’ємо за нас, гарних, А тим, хто бачив кращих, Нехай очі повилазять! *** Діти — це наші квіти. Тож вип’ємо за те, Щоб чоловіки дарували квіти Гарним жінкам! *** У народі кажуть: коли не маєш те, що любиш, то любиш те, що маєш. То ж вип’ємо за те, щоб ми завжди мали те, що любимо! *** Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам. То ж вип’ємо за зоряні ночі! *** Підлетів джміль до квітки. — Квіточко, квіточко, дай мені нектару. — Візьми... Джміль узяв і полетів, а квітка розквітла. Джміль підлетів до другої квітки і теж просить дати нектару. Квітка дозволила і теж розквітла. Підлетів джміль до третьої квітки. Та вона не дала йому нектару і зів’яла. То ж вип’ємо за тих жінок, які дають і розквітають! *** Вип'ємо за тебе, друже, Щоб ти помер через 1000 років (Якщо є смерть), І тільки від руки ревнивця. *** — Яке життя? — запитує кум у кума, — Як у картоплі: якщо до весни не з’їдять, то посадять. — Так вип'ємо за гарний урожай картоплі! *** Якщо хочеш бути щасливим один день — напийся, якщо хочеш бути щасливим тиждень — знайди собі коханку, якщо хочеш бути щасливим місяць — одружись, якщо хочеш бути щасливим все життя — будь здоров! То ж вип’ємо за здоров’я! *** Ми тут зібралися, щоб випити. То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! *** Пустелею сумно йде осел, знемагаючи від спраги. Раптом він бачить перед собою дві бочки: одна — з горілкою, друга — з водою. Він мав змогу вибирати щось одне. І вибирав, звичайно, бочку з водою. Тож вип’ємо за те, щоб ми ніколи не були ослами! *** Давайте вип’ємо за те, щоб ми йшли темним лісом і на нас напали гроші. Та такі нахабні, аби ми не могли від них відбитися! *** Вип’ємо за нашого друга (ім’ярек)! Нам байдуже, а людині приємно! *** Налийте у склянку води, пустіть туди черв’яка. Плаває? Так, живий. А тепер наллємо горілки й пустимо туди черв’яка. — Готовий! — То ж вип'ємо по чарці горілки, щоб не було черв’яків! *** Так багато пив за чуже здоров’я, що згубив своє. Тож вип’ю за своє здоров’я: я — за ваше, а ви — за моє! *** Вип’ємо до дна, щоб доля була ясна! Щоб столи наші гнулись, а ми щоб рівнями були! *** Якщо жінка просить, треба дати, Інакше вона сама візьме. Це однозначно, це точно! То ж вип’ємо за бажання жінок! *** Корабель зазнав катастрофи. Капітан виходить на палубу і просить Бога, щоб той послав йому стільки деревин, скільки разів зрадила його дружина. Спливла одна деревина. Капітан вхопився за неї, не втримався й потонув. Боцман теж просить Бога, щоби той послав йому стільки деревин, скільки разів зрадила його дружина. Спливло три деревини. Він стрибнув на них, але теж не втримався й потонув. Нарешті старший помічник просить Бога, щоб той послав йому стільки деревин, скільки разів зрадила його дружина. І раптом усе море вкрилося стовбурами дерев, по яких він спокійно дістався до суші. То ж вип’ємо за тих жінок, які приходять до нас на допомогу у важку хвилину! *** Вийшла молода жінка за старенького мільярдера. Настала шлюбна ніч. Жінка думала, що її чоловік уже ні на що не здатний. Але той виконав подружній обов’язок. Трохи поспав і ще раз виконав подружній обов’язок. Знову задрімав і ще раз узявся до справи. А на світанку він укотре береться пестити свою молоду жінку. Вона почала благати: — Скільки ж можна? Ви вже виконали свій подружній обов’язок! — Хіба? То ж вип’ємо за нашу медицину, яка не виліковує склероз! *** Перед розміновуванням командир говорить (тост мінерів): — Давай вип’ємо! — Вип’ємо потім, — відповідає солдат. — Потім може бути пізно, — відповідав командир. То ж вип’ємо, щоб потім не було пізно! *** Вродлива дівчина йшла вечірнім містом. Оглянувшись, вона раптом побачила, що за кілька кроків від неї слідом іде симпатичний юнак. Він видався дівчині прекрасним. Дівчина хоч і пішла, далі, але вже міркувала: "Якщо він і далі йтиме за мною — зупинюсь і будемо знайомитись!" Оглянулась — а незнайомий юнак мов крізь землю провалився! Тож вип’ємо за те, аби наші комунальники не забували закривати люки каналізаційних колодязів! *** Як води джерельні, будьте Ви здорові, Хай сміються очі, не хмуряться брови, Хай живуть у серці почуття високі, Хай дарує доля сто щасливих років! *** Померли дві жінки. Прийшли на той світ між Раєм і Пеклом та й думають, як дістатися до Раю. А Рай дуже високо. Каже святий Петро: — Робіть драбину, щоб у ній було стільки щаблів, скільки разів ви мали справу з чужими чоловіками. Одна зробила драбину з трьох щаблів і впала до Пекла. А друга наробила стільки щаблів, що виявились навіть зайві, приставила драбину з землі до райських воріт, вилізла на небо й потрапила до Раю. Тож вип’ємо цей келих вина за тих жінок, які, перебуваючи на землі, шукають спосіб, як їм дістатися до небесного Раю! *** Щоб перед вами завжди стояв… келех повен вина, і щоб жінки завжди давали… Випити його до дна! НА 60 РОКІВ (Майже за Остапом Вишнею) Життя людське складається з трьох етапів. До 50-ти років — чоловік тільки прямує на ярмарок, хвилюється, нервує, почім там товар, за що і за скільки вдасться купити і продати. Від 50-и до 60-ти — ото і є справжнє ярмаркування. Тут уже треба крутитись, щоб і свій товар гарно продати і купити, що треба. Це найскладніший етап. А найвеселіший етап починається від 60-ти років. Уже все, що можна було, продано, все, що треба було, куплено. Людина повертається з ярмарку додому. Воли дорогу знають, лежиш собі на возі та й погейкуєш. А поруч корчма, а в корчмі гарна шинкарка, зайдеш, хильнеш чарку, тепло стає на душі. То ж побажаємо ювіляру, щоб він добре поярмаркувавши, дістався таки додому, не минаючи ані жодної корчми, ані жодної шинкарки КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ Слова Вадима КРИЩЕНКА Музика Володимира ЛІСОВОДА Наливайте, браття, Кришталеві чаші, Щоб шаблі не брали, Щоб кулі минали Голівоньки наші! Бо козацька доля, Як у полі рута, Січена дощами, Хрещена громами Ще й вітрами гнута. Як лелечий клекіт, Козакова вдача, Вигукнеться сміхом, Вигукнеться щирим, А відлунить плачем. Погуляймо, браття, Наберімось сили, Поки до походу, Поки до схід сонця Сурми не сурмили. ОСЬ ВОНИ — НАШІ СМІХОТВОРЦІ!!! (за майже століття): Не маючи аніякої змоги розповісти в своїй Антології про всіх — ВСІХ! — українських сатириків і гумористів, а їх — тільки чистих! — налічується, починаючи з 1917 року і по наші дні чи не добра сотня, я обмежуюсь тим, що нижче вміщую поіменний список українських сатириків-гумористів — померлих і нині сущих — в алфавітному порядку, аби віддати їм належне. Ось вони: Арсенич Дмитро Артемчук Ігор Бандуренко Євген Баранов Віктор Басенко Костянтин Бідняк Григорій Білецький Михайло Білкун Микола Білоус Дмитро Береза Юрій Білокінь Никифір Білокопитов Микола Блакитний Василь Боднар Флоріан Бондаренко Володимир Бойко Григорій Большак Василь Болюх Роман Бортняк Анатолій Брежньов Геннадій Васильченко Євген Василашко Василь Вишня Остап Власенко Іван Возіянов Микола Воскрекасенко Сергій Вусик Олекса Вухналь Юрій Гайдай Іван Гайовий Гриць Галан Ярослав Гарматюк Анатолій Гарченко Григорій Гедзь Юхим Глазовий Павло Годованець Микита Голобородько Володимир Гроха Лаврін Дідула Роман Добрянський Павло Довжик Василь Дуб Валентина Дудар Євген Дяченко Кость Ендеберя Віктор Єлишевнч Григорій Жарко Яків Жолдак Олесь Запорізький Олекса Івакін Юрій Іщенко Григорій Іванович Володимир Івченко Володимир Ключина Павло Карпенко Фросина Коваль Роман Коваль Віталій (Федорович) Козак Валентина Колодійчук Євген Комаров Леонід Косматенко Анатолій Котко Кость Коцюбинський Андрій Кравчук Василь Красюк Петро Краснюк Віталій Красіленко Володимир Кононенко Іван Крижанівський Андрій Крилов Олексій Кругляк Юрій Кудря Олексій Кузьменко Микола Куліш-Зіньків Леонід Кучер Микола Лагода Валентин Лагоза Віктор Лагоза Ігор Лебідь Сергій Левицький Микола Лук’яненко Олександр Луценко Володимир Лупул Омелян Маківчук Федір Малін Олексій Манжара Іван Мокрієв Юрій Молякевич Дмитро Науменко Ісай Немирович Іван Олійник Степан Осадчук Петро Перлюк Олександр Петренко Микола Пилипенко Сергій Поліщук Борис Погрібний Віктор Полотай Микола Прудник Михайло Прокопенко Юрій Ревчун Борис Ребро Петро Рибников Юрій Савчук Петро Самійленко Володимир Самойлович Федір Сварник Іван Світличний Костянтин Скомаровський Вадим Ременяк Віктор Сліпчук Петро Слюсар Борис Соломончук Григорій Сом Микола Сочивець Іван Стрєкаль Володимир Стусенко Олександр Субота Володимир Сухоруков Леонід Тараненко Олександр Тарасенко Іван Трипачук Валерій Тищенко Валерій Торлюн Антоніна Федотюк Петро Ципін Савелій Чамлай Борис Чемерис Валентин Чепіга Володимир Чечвянський Василь Чмельов Сергій Чорногуз Олег Чубенко Володимир Шабатин Полікарп Шиян Григорій Щегельський Павло Юхимович Василь Ющенко Олекса Юрик Пилип Яровий Микола Ячейкін Юрій | |
Категорія: додатки | Додав: alf (13.01.2010) | |
Переглядів: 2911 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.0/3 | |
Всього коментарів: 1 | ||
| ||