Головна » Статті » ЛІТЕРАТ. ПРИДН. |
Микола Невидайло . ТРИ ДУШІ. (фантасмагорія)
Микола Невидайло
Сі-БЕМОЛЬ (новела)>> ТРИ ДУШІ (фантасмагорія) "Тоді їх в рай ми повпускаєм, Як все Москаль позабирає...". (Т.Шевченко). Три пташки якось в небі заблудились, В руїні-селищі зустрілись. Чорненька вороном кричала, Жовто-блакитна старину згадала, А третя - мудра та гаркава - Вмостилась в згарищі, мов пава. Трохи спочили, як були, Й такі дебати повели. - Карр! Карр! Карр! Ну, что, хохлушка, уморилась? - Та вже, сусіде, стерла крила. Півсвіту марно облетіла й ніде не стрінула живих. Страшний це суд, Армагеддон. Одні розвалля погорілі. Коли водневу бомбу Путін кинув... Земля і небо спалахнули, мене - вже Душу - в мить ту осліпило. І я навпомацки блукала. - Не надо ворошить былое! - І сам, катюга, в тім вогні загинув підло, й його народ, і люд планети... Усе вам мало було землі своєї, так ви сусідів колотили, розкроїти взялися мапу: в Молдові, в Карабасі, у нас в Криму і на Донбасі, - скрізь сунули криваву лапу. Грузинів масу перебили і на Вкраїну налетіли. - Карр! Карр! Я здесь, на бывшей Украине, ещё в мужском подобии, в портупеях летал орлом, героем с автоматом, стрелял, пил водку и крыл вас матом. - Ай-вай, ай-вай! А ми вам мудро помагали, одне на одного цькували. Хі-хі! Ха-ха! І все привласнили собі в цій розбратованій юрбі. Всі олігархи були ж - наші. - А я тут, в рідним краї, нестерпно мучилась віками. Орда, поляки, всякі турки і татари... Як нас зв'язали з москалями - в кріпацтві шпарили киями... Коли ж насунули марксисти, підлющі комуно-фашисти, і вигребли усе з комори... - Только не ври! Кар! Карр! Голодоморы? Нацистов выдумки всё это. Упрямый вы народ, неблагодарный. Освободителям вы в спину, из лесу... Внезапно! Бандёры. Мало вас стреляли! А Путин с бомбой мал-мал поторопилси. Вас бы и так передавили - полно уж наших тут набралось было. Мы вас хотели, как татар, всех вывезти в Сибирь. - Ай-вай! Вай-вай! А нам - земля б лишилась ваша. - Кар! Карр! Отставить разговрчики враждебны! Послушайте без ложи правду. Я был особым человеком. Вы бомбу сами заслужили. Допрыгались. На старшего вы брата розберхались. Мазепы вы, петлюры и бандеры. Хотели оторваться от России. Я был идейным патриотом и действовать не мог иначе. Под Львовом, помню, в спецотряде "навчився" шпрехать по-хохляцки. Но принципиально не буду свой язык ломать. Однажды, как велел полковник, живой мы взяли в плен деваху. Такая! Ах!.. Терпела муки, но - ни звука. Зажали в двери её руки, забили в пятку гвозди, пекли калёним её сиськи, за ноги вешали. Молчала. - Так це ти, зайда, окупанте? Сліпа, я зразу не впізнала. А не забув, як в твою пику кров'ю я плювала? І як графином врізала у тім'я? Хотів, негідник, згвалтувати? Та я, останні згрібши сили, в матню ударила ногою. - Ай-вай! Ай-вай! Шикарно! - Кар! Карр! И в день по десять убивал. Бывало й боле. Тебя, разведчицу повстанцев, мне Партия велела прикончить методом особым. Вы же, - изменники России, - после допроса в крови шли к смерти, крестились, пели "Слава Украине!". Но не просились. Да-а. Бывало, брезговал. Но... Грамм двести дёрнешь - как-то легче. - Ай-вай! Й тебе за звірства не судили, як в Нюрнберзі за голокости? - Карр! Карр! Отчизна-мать мне всё прощала. Мы их не ставили под стенку, как немцы вас, жидов, казнили. Их просто как баранов убивали. Ведёшь по коридору в сумраке подвала и - Хлоп! В потылочную часть обушком. Классно. Почти без крови. Удар-р! Подёргается малость - и конец. Частенько ошибались и над невиннім издевались. Но что поделать - план давали. А ты права. Хотел я, помню, и тебя... ну... трахнуть... Кусалась, падло, вырывалась, ногой по палке мне боднула больно. - Ай-вай! Оце прикольно! - Такая боль. Тогда я сильно возмутилси, взмолилси, взвыл, взвопил. Ах, так, преподлая шпионка! И начал бить обушком, пока мозгами замаралси. Кар! Ка. - Ай-вай! Й тебе тепер не мучить совість? - Какая совесть? Мы исполняли интернациональный долг пред Родиной Великой. За службу честную присвоили мне капитана. Мне премии подбрасывали чётко. И в "нєзалєжной" мне дали льготы и тройную пенсию платили за заслуги. А вам - козлам, которых мы не достреляли, - пихали дулю в рыло. Я заседал в Верховной Раде, творил законы, был кандидатом в президенты. Отак на звалищах Армагеддону три птахи голосно сварились. Аж ось озвався з хмар Архангел, гримнув він строго за велінням Бога. Враз чорного турнув у Пекло до острогу, мудресеньку відніс у синагогу, сліпу - до Раю вивів на дорогу. Січеслав, 2008. | |
Категорія: ЛІТЕРАТ. ПРИДН. | Додав: alf (26.12.2008) | |
Переглядів: 1200 | Рейтинг: 5.0/1 | |
Всього коментарів: 0 | |