| Головна » Статті » додатки |
"Моя біографія, як і життя — іронічна" (Олег Чорногуз) 384
"Моя біографія, як і життя — іронічна" (Олег Чорногуз) 384МОЯ БІОГРАФІЯ (як і життя — іронічна) Пишучи про себе, я завжди думаю про інших. Скажімо, моїх критиків чи дослідників. Якщо уже тепер точаться бої місцевого значення між Крижополем і Погребищем, то що вже казати про моє далеке майбутнє. Крижопольці стверджують, що я народився на кордоні між Вапняркою і Крижополем, погребищенці, що моє місце народження у Гопчиці. Аби майбутні вчені не ламали навколо моєї голови своїх гострих пер, я уже за життя заявляю (у мене ще навіть паспорт є), що народився я в селі Іванові, Калинівського району на тій же Вінниччині. Звичайно, я не відмовляюсь від вищеназваних сіл і містечок, бо у рідній мені Вапнярці, де я ні разу не був, народився мій герой — граф Сідалковський — аристократ із Вапнярки, якому незабаром мають поставити на Вапнярському пероні бронзовий пам'ятник за рахунок невідомого автора. Що ж до Гопчиці, то там дуже гарні ставки, недалеко народилася річка Рось, від якої пішли київські русичі, і я там ловив по записці знайомого голови колгоспу (тепер фермера) отакенні коропи. У Крижопіль їздив до своїх друзів. Бо вони мене запевняли, що кращої бурячихи, ніж у Крижополі, ніде не Вінниччині не знайдеш. Хіба, що в моєму Іванові. Народився, як ви уже здогадалися, у гнізді чорногуза і оскільки чорногузи, які сиділи в гнізді на нашій хаті, приносили господарям тільки щастя, то ніхто з моїх дідусів, бабусь та батьків їх зі стріхи не згонив і гнізд не руйнував. Може, саме тому я народився щасливим і навіть потрапив до Української Радянської енциклопедії (УРЕ, майже УРА), в якій чомусь латинкою написали, що я із „сімейства журавлинних". Але з якого б там сімейства не був, я, очевидно, належав до пролетарського походження, оскільки за радянського часу потрапив до радянських довідників. Швидше за все, як представник робітничо-селянського класу. Бо хоч жив я здебільшого у селі, але жаб ловив і в приміських озерах і то кожного робочого дня, не беручи навіть за свій рахунок вихідних. Коли я підріс, то пішов до Іванівської середньої школи, але десять класів там не закінчив, бо виключили з учбового закладу як сатирика за перші сатиричні вірші на високопоставлених осіб, до яких належали вчителі і директор школи. Сатиричну стінгазету, яку я заснував ще у 8 класі, зрозуміло, закрили, а мене послали в Західну Україну на перевиховання. Тому доводилося школу кінчати в Івано-Франківську і тепер багато хто з моїх земляків по Прикарпаттю також вважає мене своїм земляком і цим самим гордиться. Я абсолютно не відмовляюсь, бо перше, мене в Івано-Франківську з СШ № 5 за вірші не виключили. А, по-друге, окрім загальних наук навчили любити рідну мову і свою батьківщину. Я від того, як колишній інтернаціоналіст, так розчулився, що одразу по закінченню десятирічки, вирішив піти у військове училище, стати генералом і захищати до останньої краплі крові, свою Вітчизну, хоча на горизонті на той час війна нібито не передбачалась, хоч її холодний привид уже бродив по Європі. Зокрема, він несподівано з'явився в Будапешті у 1956 році, куди мене хотіли кинути у вуличні бої з автоматом Калашникова в руках і двома ручними гранатами за поясом. На моє щастя, училище розформували і наші Чернівецькі казарми заселили московськими десантниками, щоб їм було (у випадку чого) ближче до Європи. Десь через рік чи два, я поміняв автомат Калашникова на перо сатирика. Познайомився (заочно) з Остапом Вишнею, почистив юхтові курсантські чоботи і пішов спочатку у журналістику в курсантській шинелі і ній заодно наблизився до Української літератури. Щоправда, перед цим закінчив факультет журналістики Київського державного (на той час) університету імені Т.Г. Шевченка і уже дипломований був запрошений головним редактором "Перцю" Федором Маківчуком до журналу, який він редагував 39 років, поки я на цій посаді його не замінив. До цього, треба чесно признатися, я проходив ще свої університети у Погребищах Вінницької області та й в самій Вінниці, звідки часто їздив i до Крижополя не лише для того, щоб зустрітися з друзями, а й для того, щоб продегустувати крижопільський самогон. Після "Перцю" мене запросили до Спілки письменників України. Спочатку порекомендували сісти у крісло завідуючого прози видавництва „Радянський письменник" (нині "Український письменник"), а потім призначили директором цього ж видавництва, а після того, як я видав книги вcix достойних письменників, мене несподівано обрали ще й секретарем Спілки письменників i я на цій посаді їм так сподобався, що вони мене обирали двічі підряд i аж на два терміни. Саме тоді я міг би відхопити будь-яку найвищу літературну премію республіки, але тимчасово утримався, помітивши, що їх здебільшого дають за посади, а не за художні твори. Тепер, на пенсії, коли мене інколи висувають на високу державну пенсію за художній твіp, мені її не присуджують, бо в мене нема посади. Отака метаморфоза. Довгий час я числився в членах президії багатьох Спілок i Рад, поки туди не прийшли мої друзі з Крижополя i їм несподівано не стрельнули у голову думки i вони наче змовилися усі раптово вирішили, що мені вже час на відпочинок, і вони мені щиро і від душі порадили піти якомога подалі як від письменницької Спілки письменників, так i від Української Ради миру i всесвітньо Координаційної ради вcix українців на нашій голубій планеті. Я не дуже опирався. Бо змалку слухняний був: прислухався до молодших i дав дорогу молодим, що, очевидно, дуже правильно. На підтвердження сказаного, позбувшись офіційного крісла я ciв у домашній стілець, перетнув відстань від стільця до письмового столу (що дуже важливо) i написав майже десяток poманiв на старість літ, ніби падаючи у дитинство чи ранню юність. До цього, ще тоді коли до нас прийшла віками очікувана воля i незалежність України, я очолив при Cпільці письменників громадську організацію „Українська родина", котра потім перелилась у Всесвітній Конгрес ( пізніше Форум) українців. До цього був одним з перших рухівців, але тоді ще була радянська влада i її очолював Центральний комітет на чолі з Ве.Ве. Щербицьким. Коли ж страх перед тюрмою i Сибіром у декого з моїх колег минув, вони швиденько підхопили той рух у свої руки i пішли, як кажуть, далі, хоч до цього багато хто й не збирався, бо якраз захищали кандидатські, докторські дисертації на тему українського буржуазного націоналізму чи образ Леніна i створеної ним компартії в українській літератуpi. Уже на пенсії в мене несподівано розпочався пізній Ренесанс — я повернувся до журналістики i письменства. Із моїм приятелем (на жаль, він рано пішов у кращі i найсправедливіші світи, де всі без винятку рівні і ніхто не користується ніякими пільгами та імунітетом) Сашком Чумаком заснували видавництво „Жарт", сатиричний журнал „ВУС" (видання українських сатириків) та цілий концерн під назвою „Рось". Згодом я переконався, що й справді, як казав з хтось класиків хай навіть марксизму, що кадри вирішують все, бо наша холдингова компанія і її бізнес раптово занепали, бо на місці не виявилося одного з найкращих, як тепер модно казати, менеджера, яким був мій друг і син відомого українського письменника Романа Чумака — Шура Чумак. Мені нічого не залишилося як поповнювати власну авторську біблі1отеку i ставить мною написані романи та інші книжки поруч з багатотомними виданнями Марка Твена, Чарльза Діккенса, Миколи Гоголя, Антона Чехова, Карела Чапека, Ярослава Гашека i, звичайно, великого сатирика свого часу Тараса Шевченка i мого літературного вчителя Остапа Вишні. Щоб хоч цим стати поближче до світових класиків. Як я ті книжки пишу? Важко сказати, бо я й сам не знаю. Чи багато написав? Все залежить від критичного погляду. Якщо дивиться той, що написав за все життя одну чи дві книжечки, то я начебто написав багато — понад 30 книжок з них півтора десятка романів. Якщо ж дивитися очима Івана Франка, який не знав, що таке кіно, телевізор та Інтернет, він написав начебто 200 фоліантів, то мої 30 книг — це майже ніщо. За художній рівень я вже мовчу. Бо про це не мені говорити. Знаю, що я писав також геніально. Майже як Шевченко, Франко, Леся Українка, Остап Вишня чи Василь Симоненко, поки ходив у літературних начальниках. Як тільки вийшов на пенсію, то постійно потрапляв в обойму наймодніших письменників нашого часу, де після невеличкого переліку сучасних геніїв, записували і мене під двома словами — „та інші". Я, звичайно, цим дуже тішився і час від часу хапав критика за петельки, підводив до свого знайомого і казав: Мишко, ну скажи, що під словами "та інші" ти мав на увазі і мене. За чарочку коньячку майже усі Мишки зі мною погоджувалися, а за дві обіцяли інколи в пресі і прізвище назвати. Під п'яним кутом зору. Чи маю я премії? Маю і дуже багато. Я їх отримував навіть тоді, коли не хотів. Але мені давали, бо я був письменницьким керівником, а це в літературі має неабияку вагу і художню цінність. Тепер, коли я за посвідченням пенсіонер і маю пільги не в маршрутному таксі, а в підземці, то мені кажуть "Діду, ти вже не рипайся, а час від часу дивися у вікно і запитуй баби, яке за вікном тисячоліття" . А нині я навіть так гадаю, аби мені раптом по недогляду присудили премію, скажімо, Нобелівську (одну я вже маю, вручили мені її в селі Нобель, на Рівненщині), чи Шевченківську, то, боюсь, у мене одразу з'явилося б багато друзів, котрі негайно до мене примчали з одним-єдиним питанням: "Яку я тепер посаду займаю, що така приємна несподіванка трапилася в моєму житті? Може, я за списком став народним депутатом, чи чоловіком народної депутатші, дружина під час присудження мені премії розбила в істериці парочку вазочок зі свіжими квітами, погрозила усім архітекторам, піаністам, художникам, акторам і різним там науковцям, якщо премії не дадуть мені, то й не дадуть їм, і вони, як люди зі страху, за мене проголосували і мені раптом привалило таке щастя у чималеньку суму грошей, яка перевищує мою пенсію у сотню разів. Яке тепер у мене хобі? Якщо чесно, то ніякого. Щоправда, дуже часто ходжу в різні аптеки, як колись у ресторани і на мене падає тінь. Чи я випадково не ковтаю зранку наркотики, бо звідкіля така енергія зранку і такий активний сон під час співбесіди з колегою по перу. Чи були за моїми творами п'єси чи кіно? Питання риторичне, бо все наше життя — це кіно і п'єси, а я часто сам собою і скидаюся на актора з одним глядачем — моєю дружиною, оскільки діти й онуки зайняті і гадають, що світ, як і дорога в ньому така довга і безмежна як горизонт. На вісімдесятому році життя, виявляється. Що все це не так, і в тебе враження таке, що ти по землі промчав швидкісним поїздом, один раз тільки відчинив вікно. Підхопив хронічний бронхіт і досі його одкашлюєш. Олег ЧОРНОГУЗ власною персоною. Із циклу "ВЕСЕЛІ ПОРАДИ" ЯК ДОГЛЯДАТИ ДРУЖИНУ Рідна дружина на відміну від коханки вимагає постійного догляду. Якщо ви любите тварин і у вас є кішечка, собачка, а вона, дружина, помітить (звичайно, через певний час після медового місяця), що ви цим паскудам -песикам, кішечкам ( перший її вислів) приділяєте більше уваги, ніж її, у неї волосся стане сторчма, а у вас — очі круглими, коли ви вперше почуєте її абсолютно нову і несподівану для вас термінологію у її висловленнях. —Ти годуєш цю худобину так, ніби збираєшся виставляти її у салоні краси, — спочатку лагідно зауважить вона. Ви спокійно відповідаєте, що ви так само годували б і її, але цей корм, що для кішечок для неї занадто сухий, консервований і їй аж ніяк не підходить, незважаючи на велику наявність у ньому різних і таких необхідних живому організму мікроелементів (якщо вірити рекламі) та вітамінів, починаючи від А і кінчаючи X, за якими вона постійно ганяється, щоб бути у формі і зберегти фігуру. Що ж до собачки, то ви з перших днів після одруження помічаєте, що ваш друг — друг людини — дружина на відміну від вашого улюбленого песика, зовсім не піддається дресируванню. Мало того, що вона не піддається, але при першій нагоді намагається дресирувати вас і примушує її команди виконувати на всі сто відсотків. Дружина, як і кішечка, має абсолютно незалежний характер і на відміну від вашого песика, частенько вибігає з дому, але під вечір чи під ранок, як кожна порядна кішечка, обов'язково повертається до рідної хати. З цього ви робите висновок: дружина в собі поєднує риси, як кішечки, так і собачки. Вона, як і кішечка, тримається хати, але як собачка любить частенько прогулюватися і не обов'язково на повідку й не обов'язково разом зі своїм хазяїном. Якщо ви все ж мрієте, щоб ваша дружина виконувала ваші команди, як милий вашому серцю барбосик, то щоразу обіцяйте їй щось свіженьке придбати. Звичайно, мається на увазі не котячий Віскас, чи собачий вітамінізований корм типу Чаппі чи Підігрей, а дещо інше. Що саме - вона підкаже вам сама. Але перед цим, мов кішечка, ніжно помуркотить і ще ніжніше полащиться. Вироблення умовних рефлексів у дружини далеко не остання справа у зміцненні вашої сімейної злагоди. Кожна дружина не тільки схожа на кішечку тим, що любить мило помуркотіти, коли ви її гладите, а й тим, що залюбки вискакує вам на коліна, якщо їй щось від вас вкрай необхідно. Як кожна кішечка, так і кожна дружина, виявляється, так само не дуже любить інших кішечок, коли раптом помічає їх у вашій хаті, квартирі, а особливо у спальні. Як у кожної кішечки раптово настовбурчується шерсть на шиї при появі у її кімнаті іншої кішечки, так само і у вашої дружини піднімається волосся на голові і вона, як і кішечка в березні, може верещати так, що ваша людська шкіра в мить перетвориться в гусячу. У цих випадках краще зачинити у квартирі вікна. Особливо ті, що виходять убік сусідів і запевнити дружину, що ви вперше бачити цю жінку в своїй постелі, а сусідів на запитання, що трапилося, запевняєте, що купали породисту кішечку і вона несподівано для вас підняла такий нечуваний березневий вереск. Після цього зрозумівши, що кожна дружини, як і кішечка, не терпить ніяких самок у власній хаті, а особливо - в спальні, надалі ніяких жінок у свій дім не приводьте, а йдіть у дім тієї жіночки, яка постійно хоче вас бачити і на відміну від вашої дружини не виганяє ніколи зі своєї спальні. Звідси висновок: ви або негайно міняйте спальню, або рідну дружину. За умови, якщо перед цим дружина не поміняє вас. Щоб цього не трапилося раніше ваших життєвих планів, краще майбутню дружину приводити до себе в дім, аніж приходити надовго чи назавжди до її дому, тобто — у прийми. Молоді дружини, як правило, досить непосидючі. У перші дні подружнього життя, вони, як і молоді кішечки, дуже часто полюбляють з вами гратися, інколи навіть кусаються, хоча при цьому люб'язно муркотять щось там вам на вухо на своїй і тільки їм зрозумілій мові. Кожна молода дружина також довго не може без води і готова буквально по кілька годин підряд, а то й цілий день просиджувати і полоскатися у ванній кімнаті. Якщо ви до дружини дуже уважний і хочете її завжди задовольнити, то це, не означає, що ви, люблячий чоловік, можете посадити її в акваріум і довгий час, на певній відстані досхочу милуватися нею через скло того акваріуму. На відміну від рибок, хоч і всі дружини дуже полюбляють воду, як не дивно, саме в акваріумі (навіть великих розмірів) частенько задихаються. Отож, не робіть цього навіть тоді, коли ви постійно її називаєте своєю золотою рибкою чи вона народилася під таким знаком зодіаку. Пам'ятайте, що дружина може бути рибкою, але дуже у рідкісних випадках амфібією. А ще, як ви помічаєте, молоді дружини дуже довго просиджують біля дзеркала, чого не можна сказати про кішечок чи рибок. Але, як і як кішечки, дружини до блиску себе вилизують, зализують і цим самим постійно дратують вас. Особливо в ті хвилини, коли вам потрібно у ванну хоча б почистити зуби, чи забрати з полички годинник, який ви забули ще звечора під час першого чищення зубів. Щоб цього постійно не траплялося у вашому домі, краще всього шлюб брати з набагато старшою від вас жінкою. По-перше, вона в одній особі поєднуватиме майже всі ті ж самі риси, які були у вашої молодої і сімейні функції, а саме: дружини, мами і бабусі. По-друге, на відміну від молодої дружини, вона постійно триматиметься саме вашої хати і не бігатиме майже ніколи до сусіда, навіть тоді, коли він її приманюватиме чимось смачненьким. По-третє, купіть їй телевізор і ввімкніть еротичний телеканал, біля якого вона просиджуватиме цілі години, забувши, що на світі є ще ви. Старша від вас дружина, як і ваша стара кішечка, годинами спатиме на своєму улюбленому диванчику, широко розтуливши рота, постійно триматиметься кухонної плити, домашніх капців, заяложеного халату, звичайного віника і цим самим збереже ваші нерви, а отже, і ваше дорогоцінне здоров'я, на всі сто. З молодою дружиною дуже багато мороки. Окрім дієтичних чи спец харчів для своєї фігури, вона час від часу вимагає ще й усяких дорогих прикрас на ту саму фігуру і фантастично грайливих ігор, на що у вас постійно немає часу, або у вас чомусь дуже швидко пропадає бажання, чого вона у вас не помічала до заміжжя. Молода дружина, як і ваш домашній песик, вимагає щоденних прогулянок і не тільки алеями парку чи берегом найближчого озера, а й на відміну від песика вимагає прогулянок по закритих приміщеннях типу універмагів, супермаркетів, ресторанів чи престижних виставок, презентацій та всіляких прем'єр і розваг на свіжому повітрі. Особливо у святкові дні, куди вона вас постійно намагається витягти заради якогось озону чи свіжого повітря. Але й те і те можна легко, за невеличку плату, купити в аптеці. Скажімо, озону повний бідон, і дати їй можливість ним дихати чи його нюхати просто в ліжку хоч цілу добу, не відриваючи навіть голови від подушки. Дружину під час прогулянок необов'язково треба тримати на повідку. Бо якщо їй щось не сподобається у вашій поведінці, вона може легко вирватися і раптово відбитися від ваших рук і прибитися до чужих. Може, раптово, як ваша кішечка, кудись забігти і тоді ніякий поводок у цьому вам не допоможе. Тому вам слід у подружньому житті бути дуже терпеливим, вивчати її смаки, примхи, рідну літературну мову, не вживати слів, які заборонені цензурою, бо жінки, як і кішечки, на яких кричать часто зі швидкістю реактивної ракети, якщо не вискакують на дерево, то вибігають світ за очі. А на волі, як ви знаєте, ті і ті мають звичку активно і швидко розмножуватись. Якщо кошенят ви ще можете сліпими топити, чи в кращому випадку роздати комусь із сусідів та запевнити їх, що всі вони від породистого кота, то про дітей цього ви впевнено сказати не зможете. А тим більше не дасте гарантії, що вони й справді аристократичного роду. Саме після одруження ви, нарешті, остаточно переконуєтесь, що співіснування з кішечкою, чи собачкою, вимагає значно менше витрат, часу і нервів, ніж з молодою дружиною. Коли раніше ви ні над чим особливо не задумувалися і конкретно про реальне сімейне життя взагалі не думали, то тепер, після одруження, вас постійно гризтиме думка, чи не зарано ви одружилися, помінявши свободу, на обручку, нехай навіть і золоту. Підбираючи дружину за зовнішністю, ви б мали знати, що вам необхідно її ще вибирати і за характером. Бо як виявиться після одруження, характер дівчини, до якої ви залицялися, різко відрізняється від характеру жінки, на якій ви одружилися. Найхарактерніше те, що коли ви до одруження, щось просили в неї, то тепер наступає компенсація і дружина постійно щось просить у вас, починаючи від вашої зарплати і кінчаючи наймоднішою сумочкою чи чобітками. Тепер ви нарешті остаточно переконуєтесь, що дружина для вас значно дорожча за будь - яку дівчину чи усіх дівчат разом узятих, з якими ви проводили у вільний від роботи час до одруження. Окрім цього до одруження ваша наречена, як ви пам'ятаєте, постійно натякала, щоб ви їй нагадували сильного й сміливого вожака і молодого Бога в одній особі, який би завжди і всюди захищав її і вона почувалась з вами як у того ж Бога за пазухою. Але після одруження ви раптом помічаєте, що не ви, а вона раптом стає вашим вожаком і постійно вам нагадує, що саме вона ваша богиня, а ви в її очах і ваших сусідів, стаєте на пів живою істотою, яку чомусь усі постійно тепер називають ні м'ясом, ні рибою. Якщо вже до цього дійшло, і у вас ще не повністю вичерпалися внутрішні ресурси й резерви, ви можете обміняти цей примірник дружини, на зовсім інший. Але як свідчить життєва практика, кожний наступний обмін дружин виявляється набагато гірший попереднього і ні одна фірма не дає жодної гарантії, що наступна стане ще краща і досконаліша. Звідси висновок: якщо ви відповідно вищевикладеної інструкції, правильно експлуатуватимете дружину, вона вам послужить довгі роки без заміни запасних частин і капітального ремонту. В іншому випадку, їй доведеться замінити вас. На щось нове і більш оригінальне і головне — тверде і надійне. ЯК ВИБРАТИ НАРЕЧЕНУ Тривалий час я вважав, що це так само важко, як знайти кимось загублений гаманець з золотом чи закінчити одразу два університети. Але з появою на світі гороскопів ця справа набагато полегшала і, я б сказав, просунулася значно вперед. Принаймні вже зараз я переконаний, що процедура одруження для кожного із нас стала така ж близька й зрозуміла, як, наприклад, лінотип чи теорія Ейнштейна. Маючи під рукою передрукований на машинці гороскоп, ви безпомилково можете дізнатися про характер своєї нареченої, її нахили, улюблений день, метал, голос, майбутню професію і врешті-решт негайно розв'язати питання: бути чи не бути їй вашою подругою життя. Для цього досить лише поцікавитися днем і місяцем її народження. Погодьтеся, що це значно легше, ніж запитати, який у неї вік. Двадцять років тому я дружив з однією шкільною подругою. Це була дівчина неймовірної вроди. Я її ні з ким не порівнюю, бо в світі такої просто не було. Всі оті класичні Венери Мілоські й Нефертіті єгипетські перед нею блідли. Принаймні мені й досі так видається. А який вона мала характер! — Любий, я піду за тобою на край світу... І я певний, пішла б. Бо через тиждень вийшла заміж за мого товариша і, уявіть собі, поїхала з ним аж на острів Шпіцберген. Після її зради мені спочатку хотілося повіситися, згодом я передумав і зненавидів усіх жінок світу. Навіть класичних. І тільки тепер, з появою у моїй хаті гороскопа, я хапаюся за голову і з жахом думаю, в яку б я потрапив халепу, коли б одружився на шкільній подрузі. Адже вона Скорпіон: народилася під знаком Води між 24 жовтня і 22 листопада. Характер скритний, життя інтенсивне. Перебуває постійно під могутністю Плутона. Любить залізо, залізну руду й антрацит. Найщасливішим днем вважає понеділок. Скорпіон-жінка дуже нагадує чоловіків. У неї навіть інтелект чоловічий. Уявляєте, що 6 я мав у себе в квартирі? Далі: «Енергія буйна і невичерпна. Дуже рішуча. Часто притягує до себе слабкодухих і пасивних чоловіків. І негайно з ними одружується, але щастя, як правило, не має». Добре, що я вистояв. «Голос низький, очі завжди горять жадібністю, і ворушаться ніздрі. Особливо вночі». Можете собі уявити, яку б я мав у господарстві жінку. «Вони не надають значення одягові й кокетству, але доходять часто" чоловіків до абсолютного опустошення як матеріального, так і фізичного, а інколи до самогубства й женоненависництва». В останньому я переконався на собі. Що правда, то правда. «Гармонійний шлюб, — сказано в гороскопі, — у Скорпіонів буває тільки з Рибою і Дівою. Але ні в якому разі не з Козерогом». Вона, як не дивно, вийшла за Козерога. Радощам моїм тепер немає меж. Я тішусь, ніби мені 18, а не всі 47. Як тільки на хвильку уявлю, що там за сімейство зібралося: вона ж — Скорпіон, а він — Козерог! — почуваюся на сьомому небі. Він, Козерог, народився у другій полонині грудня чи на початку січня (отож і потягнуло на Північ), під егідою Сатурна. Чоловік, котрий народився у час Козерога, якщо вірити гороскопові, — дуже сумнівна й підступна істота. Найулюбленіший його метал — свинець і сталь. Колір полюбляє чорний і найщасливішим днем має суботу. Характер упертий і злий. Людина дуже витривала і стійка. Шанолюбець і кар'єрист. Крок за кроком, сходинка за сходинкою йде до наміченої заздалегідь мети. Любить дуже гроші й потакання. З ним важко будь-кому зійтися характером. Його гонор — постійне джерело мук і страждань. Особливо це відбивається на дружині. — Так їй і треба, — радів я. Мене дивувало тільки одне: як вона може з ним і досі жити? Лише вічні сніги й морози, очевидно, стримують її! Інакше б вона давно була тут. Поруч мене. Віднині я поклав собі порвати з парубоцтвом і почати життя, як усі нормальні люди, — з одруження. Я познайомився з Биком. Маю на увазі дівчину, що народилася під цим знаком (21 квітня — 21 травня). Хоч планета Венера «надавала їй ніжності й жіночності, але, скажу чесно, не без моєї допомоги. Вона справді любила, як і написано в гороскопі, діаманти, смарагди, бурштин, а особливо — нейтральні універмаги й промтоварну базу. Тяга до гарних речей, квітів, сухих вин і вишуканих ресторанних страв для неї була понад усе. «Жінка-Бик рідко пробачає тому, в кого по-справжньому закохана», — писалося в гороскопі, й у цьому я переконався десь через днів два після нашого знайомства: вона мені влаштувала сцену ревнощів у магазині «Бакалія», коли я в однієї дуже симпатичної продавщиці поцікавився, чи вона любить прем'єри італо-французьких кінофільмів. Моя супутниця зірвала з продавщиці шиньйон, розлила їй на форму 5-літрову банку томату й ледь не перевернула касу на інкасатора, він прибув якраз по гроші з мішком. «І це ще до одруження, — подумав я. — А що буде, якщо ми подамо заяву до загсу?» Я знайшов собі Рака. Вона торгувала пивом і дуже любила срібло, перлини, мускатне шампанське й вино «Чорний доктор». Народилася десь між 22 липня (другої дати уже не пригадую), але знаю, що під опікою Місяця. Характер, якщо вірити гороскопові й любителям пива, мала дужий, але була надто мрійлива: хотіла ще мати дачу й власну автомашину — «Волгу» чи «Жигулі». Коли я запрошував її до себе додому, то вона замість того, щоб показати себе господаркою — повибивати килимки, помити посуд, пройтися по доріжках пилососом, — сідала на балконі, нюхала квіточки, а коли сходив місяць, не спускала з нього очей і дуже важко зітхала. Мене це почало насторожувати. Така в місячні ночі ще, чого доброго, ходитиме по даху й по карнизах. Я жив на 17 поверсі. Мені тільки не вистачало, щоб вона зірвалася з даху та вбилася. Я її залишив і не шкодую. Бо з гороскопа дізнався, що з таких жінок часто виходять героїні або істерички. З моєї героїні не вийшло б. Я в цьому певний: за продаж пива ще нікому такого високого звання не присвоювали. Не думаю, що вона була б щасливим винятком. Істерички ж у себе вдома я не хотів. На танцмайданчику в Палаці культури «Харчовик» я познайомився з українською Бріжіт Бардо. — В якому місяці ти народилася? — поцікавився негайно я. — 25 лютого. —Риба! — вигукнув мимохіть я. Вона, очевидно, мене не зовсім правильно зрозуміла, бо, коли ми вийшли на повітря і сіли на лавочці, вона упала мені на коліна, заплющила свої (здається, карі) оченята й розтулила ротик, схожий, на голландський тюльпан. «Жінки цього типу народилися від знаком Води, — згадав я. — Риби бувають дуже розумні, але часто — індивідуалістки. Своїх чоловіків беруть під каблучок, їхній настрій і здоров'я залежать від фаз місяця». Не дай боже, аби на такій одружився. У період місяцестояння вони повні енергії». «От як зараз»,— мислив мовчки я. «Під час народження молодика відчувають апатію, втому і неприязнь до рідного чоловіка.. Найсприятливіші шлюби бувають з Биком, Раком, Козерогом і Скорпіоном». «Риби дуже тягнуться до Овенів». Я, до речі, належу до Овенів — народився між 21 березня і 21 квітня під знаком Вогню. Постійно перебуваю під покровительством Марса. Маю дужий характер, талант керівника, хоч поки що ним не став. Люблю червоний колір. Скажімо, рубін. Найщасливіший день для мене — вівторок. Це підтвердилося. Саме по вівторках мені починали робити операції (їх усього було п'ять), і всі вони кінчалися щасливо. Отже, Риби тягнуться до Овенів, але Овенам краще на Рибах не одружуватися: відчутна різниця у характерах і мають неоднакові смаки до страв. —Шукай собі, Рибонько, Рака, — щиро порадив я. Ти мене не так зрозумів, — спалахнула вона при місячному сяйві, підвелася, намагаючись натягнути на свої гарні коліна міні-спідничку. —Я перевіряла тебе... —А я тебе, —відповів я. —Тобі до пари був би Козерог... —Ти скорпіон! — закричала вона: —Я - Овен, Рибко, Скорпіони народжуються між 21 жовтня і 22 листопада. Мають характер потайний. Завжди страждають, пожирають самі себе й інших, народжуються із попелу. Вони замкнуті й обережні. Я не такий... Але вона мене, здається, не слухала. Сльози заливали її очі. «Тяга Риб до Овна таки справді велика», — погодився я з гороскопом і вивів її з парку, на ходу витираючи своїм носовичком сльози й фарбу під її очима. Для рівноваги через тиждень я познайомився з Терезами (24 вересня — 23 жовтня). Вона приймала в сусідньому гастрономі тару. Терези, я знав, завжди знаходяться під високою опікою Венери. Й це надає жінкам дуже привабливого вигляду, та водночас робить їх вередливими. Терези як ніхто люблять ніжитися у постелі. «Гм, — подумав я. —Хто ж тоді мені готуватиме сніданки перед першою зміною?» «Терези обожнюють прикраси, полюбляють тістечка. Особливо кремові й з горіхом, — продовжував читати я. Їхнє головне заняття — кохання. Вони часто самі закохуються, а ще більше люблять, коли закохуються в них». «Я на це й сам страждаю», — подумав я і зрозумів, що з такою ми характером не зійдемось. Я глянув Терезі в очі. Вона глянула мені. Наші погляди зустрілися. Вона сором'язливо опустила довгі, як у соняшника, вії. «Гра в кохання, — згадав я гороскоп. — А насправді дешевий флірт. Носки ніг розставляє дуже широко: один ліворуч, другий — праворуч. Це свідчить про те, що вона може кохати двох, а то й трьох чоловіків одночасно. За найменшого докору непритомніє і ллє безпричинно сльози». Таких я уже мав, але все ж присунувся до неї ближче й обхопив рукою стан... «Осетинський», — завважив я і вголос додав: — Про що ти думаєш? — Про тебе, любий. «Підступність і улесливість — невід'ємна риса Терезів. Вони лагідні, як кішки, але у хвилини роздратування нічим не поступаються пантерам». — Як нам буде гарно, коханий, коли ми з тобою будемо завжди разом, — сказала вона, ніжно до мене пригорнувшись. Усе йшло за гороскопом. «Хоч сама народилася під знаком Терезів, але чинить, як Скорпіон. Мабуть, вважає, що я слабохарактерний і безвольний. Терези, більше ніж солодощі, люблять компліменти й гарні слова». — Ти моє сонечко вечірнє, — промовив я, щоб на практиці перевірити один-два абзаци із гороскопа. Бо вона таки мені справді подобалася, і я хотів перевірити все до кінця. Вона вдячно посміхнулася і почала тертися щокою об мою неголену щоку... «Терези нагадують дітей, вони ніжні й довірливі. Дуже люблять гратися і лащитись, особливо тоді, коли в пляшку лимонаду підлити склянку шотландського віскі чи 200 грамів вірменського коньяку». «Де ж ти в цю пору дістанеш той коньяк?» — з сумом подумав я і почухав потилицю. «Під знаком Терезів народилися: Софі Лорен, Бріжіт Бардо, Мата Харі і Боря Брундуков з кіностудії імені Довженка». Нічого собі товариство, — подумав я. — Гарний букет. "Гармонійний шлюб може бути тільки з Стрільцем, Близнюками і Водолієм. З Овеном, Козерогом і Раком спілка несприятлива». Я їй так і пояснив. Навіть показав гороскоп. Нам краще не одружуватися. —Ти хам... —Я — Овен, — повторив я .— Розумієш — Овен. Знайди собі Близнюка. Зовні він може бути схожий на мене, аби тільки народився після 22 травня і до 21 червня... Ми з тобою не можемо бути щасливі. Прочитай сама: «Між Овеном і Терезами швидко наступає сердечне охолодження. Воно вже наступило... А от з Близнюками, — казав я їй, — тобі буде легко. Близнюки постійно перебувають під егідою Меркурія. Характер мають гнучкий. Люблять ртуть, опал і всі кольори райдуги. Близнюки швидко пристосовуються, а ще швидше переходять на будь-яку мову. Із них виходять гарні поліглоти, швейцари, філософи, ресторанні музиканти, кандидати різних гуманітарних наук, а також критики. —Ти - хам, — повторила вона. — Хам з великої літери. —Ти мене переоцінюєш, — перебив я, дивлячись на її тремтливі губи, що скривилися у дивовижно-інтимній гримасі. — Я, на жаль, Овен і чиню так тільки задля тебе. В нас не було б сімейного щастя... Прощай... Ми розійшлися з нею. Одного літнього дня я поїхав на Труханів острів. Повз мене пройшла по-пляжному казково одягнена дівчина. Коли я догнав її і ліг поруч неї загоряти, не стримався, щоб не запитати, коли вона народилася. —25 серпня, — відповіла вона. —Ви — Діва?! — вигукнув я, ще не знаючи, радіти цьому чи плакати. —А ви — нахаба. —Чого ти сердишся?! — перейшов я на «ти», щоб бути до неї ближче. —Так мене ще ніхто не ображав, — мовила вона, сердито роздувши свої тонкі й тремтливі ніздрі, що промовляли про її неабиякий, як написано в гороскопі, темперамент і хтивість... — Ти сумніваєшся в моїй добропорядності... —Мене особисто цікавить зовсім інше... — Чи є у мене постійна прописка, кооперативна квартира й гараж під майбутні «Жигулі»? — Вона різко підвелася на своїх засмагло-струнках ногах i пішла геть. Я кинувся спочатку за нею: — Слухай, скажи хоч, де ти живеш. —Якщо я тобі подобаюся по-справжньому, можеш знайти мене завтра під оцим самим кущем! Я помчав додому: «Діва любить яшму, темно-зелений колір i день — середу. Діви швидко запалюються i згоряють, як автомобільні свічки, — читав я далі. — Переважно, принадні й темпераментні. Люблять флірт, у якому досягають віртуозності. Страждають від сором'язливості. Не вміють тримати себе в руках. Нестримані. Часто червоніють i не приховують цього. Але дуже практичні. Найкращий шлюб у Діви з Козерогом. З Овеном тільки дружба...» На Труханів острів я більше не поїxaв. Мені потрібний був Лев. «Найідеальніший союз Овена з Левом, — дізнався я iз гороскопа. — Лев — центральна фігура Зодіаку. Biн виблискує і горить. Це знак Вогню. Покровитель Сонця. І Лев любить жовтий колір, золото, діаманти і вихідний, день — неділю. Лев-жінка в коханні щира, імпульсивна, щедра. Але досить-таки горда, щоб погоджуватись з будь-ким на тимчасові зв'язки. Мало цінує жіночу дружбу, віддає перевагу чоловічій». У Лева були й вади: «Надто вимоглива до чоловіка. Не пробачає зрад. Ніколи не йде нi на які компроміси i не подає заяви до загсу, поки не переконається, що обранець її кохає по-справжньому». —М-так,— похитав я головою. — По-справжньому кохають лише раз. А тут: «Не вносить сердечник ускладнень, часто б’є чоловіка по щоках». І це називається «найідеальніший шлюб». «Носки i п'ятки ніг, коли йде, ставить рівномірно. А ocь, коли стоїть, ноги — на ширині плечей». Не жінка — боксер. «У ciмeйствi бувають щасливі й ощасливлюють інших. Одружившись, сплять до старості на одній подушці. Завжди святкують срібне й золоте весілля». Це мені особливо імпонувало, i я ризикнув. З Левом ми зустрілися один на один на алеї зоопарку. Вона стояла 6іля порожньої клітки й плакала натуральними слізьми. — Вас хтось образив? — почав, як я думав, здалеку. — Відійдіть... Усе ясно. Якщо не відійду, вдарить по щоках у присутності наших далеких пращурів, що чіплялися за атавістичні відростки. Лева я усе ж умовив. Вона сіла зі мною під крислатою липою, з якої осипався жовтий квіт (її улюблений колір) і (бджоли збирали нектар. Я приніс їй склянку жовтого апельсинового соку і сказав, як чудово пахне липа і як гарно сьогодні світить сонце. — Адже ви теж народилися десь між 23 липня і 23 серпня... —Ви вгадали. Я народилася сьогодні, — зізналася вона. — Він призначив мені тут побачення і не прийшов. — Козерог, — лайнувся я. — З ними у Лева не може бути навіть дружби. Вона якось дивно виміряла мене очима й уперше посміхнулася. — Я — Овен... — Світлана, — промовила вона. Тепер настала моя черга посміхатись. — Чого ви смієтесь? — Ви мені дуже подобаєтесь. Таку, як ви, я шукав усе життя. — Він казав те ж саме. — Але він — Козерог... — Усі ви Козероги... — Ви не вірите в гороскоп? — Я не вірю вам. Ви всі підступні й нахабні. Я вирішив ризикнути і довести їй, що це не так. — Ось вам моя рука, серце і передрукований гороскоп. — Але ви зовсім старий і лисий, — сказала вона... — Так, | |
| Категорія: додатки | Додав: alf (13.01.2010) | |
| Переглядів: 13957 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.0/26 | |
| Всього коментарів: 4 | |
|
| |
